Свекруха Таїси, Олена Петрівна, жінка ще зовсім не стара, навіть навпаки – активна і повна сил. Їй немає ще шістдесяти, вона відмінно себе почуває, працює, спілкується з подругами, постійно їздить на дачу, до сина і його дружині з порадами і повчаннями не лізе. Золота, начебто, мама, як на перший погляд.
Проблема тільки в одному – Олена Петрівна абсолютно не хоче ніяк брати участь в господарських домашніх справах.
Таїсія з чоловіком ось уже вісім років живуть разом з мамою чоловіка, у великій чотирикімнатній квартирі, що належить Олені Петрівні і її синові навпіл. Втім, зараз вже квартира не здається такою вже великою, як раніше, адже за роки шлюбу у Таїсії з чоловіком народилося троє дітей. Старшому сім, другому п’ять, молодшої дівчинці тільки два роки, і турбот у жінки, звичайно, сила-силенна. Прання, годування, прибирання, школа і готування їжі.
А тут ще безсовісна свекруха підкидає роботи. Як четверта дитина, чесне слово.
– Навіть за собою прибрати не може, вірніше не хоче, – зітхає Таїсія. – В кімнату її я вже давно не заглядаю навіть, там нехай як хоче, але є ж і місця загального користування, так би мовити, де ми всі з дітьми постійно знаходимося. Вранці встаю – підлога у ванній мокра, рушник кинуто на крісло, на кухонному столі гора брудного посуду і крихти, це наша бабуся снідала і на роботу збиралася. Не прибирати за нею не можу – мені треба дітей вмивати, збирати в школу і в садочок. Тому доводиться хапати з ранку ганчірку і наводити порядок. І це з самого ранку.
Чоловік Таїсії практично не допомагає їй вдома нічого, він дуже багато працює, а приходить додому пізно. Максимум, на що його вистачає – це поспілкуватися ввечері з дітьми: почитати книжку, зібрати конструктор, взяти участь в купанні. Діти чекають цих хвилин з татом з великим захопленням, і Таїсія намагається звільнити чоловіка від господарських робіт, нехай краще побуде з малюками, адже вони чекають дуже цих хвилин, щоб хоч трішки провести часу разом.
Свекруха приходить з роботи набагато раніше, але допомоги від неї не дочекаєшся в жодному разі. Після роботи вона відпочиває, лежить на дивані, читає або сидить в інтернеті. З онуками, особливо, теж не спілкується, ну може мимохідь щось там сказали, ось і все. Бере їжу, яку я приготувала на вечерю і несе її до себе в кімнату, їсть там біля комп’ютера, ввечері виносить і ставить в мийку гору брудних тарілок.
– А якщо тобі просто залишати все як є, а не мити за нею? Нехай сама все це робить, – радить Таїсії її подруга.
– Якщо я не митиму за нею, то вона просто чистий наступного разу візьме, і все, – зітхає Таїсія. – Брудний так і буде стояти в мийці поки не засохне, або поки я її не помию.
– Тобі треба з нею поговорити начистоту. Попроси допомоги, скажи, що тобі хотілося б, щоб вона теж брала участь в конкретних жіночих домашніх справах. Склади графік чергувань, нарешті – коли кому мити підлогу і чистити сантехніку.
Домовитися Таїсія намагалася вже давно з мамою свого чоловіка, але безуспішно.
– Вас п’ятеро, а я одна! – знизала плечима свекруха. – Чому це я повинна мити за вами підлогу? Мийте самі. Тим більше ти в декреті, а я працюю. І взагалі, я вас пустила жити до себе додому, ви зобов’язані. Ні, ну як? Ми, взагалі-то, на своїй площі живемо. Дві кімнати з чотирьох в цій квартирі – точно наші. Мій чоловік також має право на половини цієї квартири.
Таїсія, звичайно, прибирає і миє підлогу, адже у неї ж маленькі діти, вони не можуть жити в брудних кімнатах, тут без варіантів. Але при цьому Таїса дуже ображається на Олену Петрівну, адже і вона могла б взяти на себе ну хоч щось. Хоч якусь роботу по дому.
Таїсії дуже сумно, адже вона нічого не може вдіяти, у неї виходу немає. Куди вона може піти з трьома дітьми, прикро, що її мають, як безкоштовну домашню робітницю.
